Свій дебютний матч у якості головного тренера «Южної Пальміри» Сергій Вознюк провів 24-го грудня у Києві проти «Динамо»-НПУ. Тоді господарки перемогли з рахунком 93:59. У вівторок одеситки знову завітали до столиці і знову поступилися. Однак рахунок на табло вже був не такий розгромний – 76:56 на користь киянок. Про цей матч і про інші новини з табору «Южної Пальміри» Сергій Вознюк розповів офіційному сайту жіночої УПБЛ.

      – У грудні ваші підопічні програли з різницею у 34 очки, а тепер отримали «мінус 20». Це динамівки зіграли гірше чи «Южна Пальміра» стала сильнішою?

      – Насамперед треба зважати, що у «Динамо» був дуже напружений тиждень. Спочатку вони грали єврокубковий матч у Греції, а потім зустрічалися з «Дніпром». Тому не виключено, що на діях киянок позначилася втома. Щодо нашої команди, то ми зіштовхнулися з великими кадровими проблемами. Ми розраховували лише на сімох гравців. Але під час матчу травмувалися Валерія Ляпіна і Юлія Кашляк. Тому практично весь поєдинок ми грали п’ятіркою баскетболісток. Це було дуже складно. Незважаючи на велику кількість помилок, дівчата зробили все, що було у їхніх силах. Поступово ми налагоджуємо командну взаємодію. У порівнянні з груднем тут у нас очевидний прогрес. Якщо говорити про різницю у рахунку, то у будь-якому випадку це поразка.

      – Відразу після матчу ви сказали, що «Южна Пальміра» грала на тлі втоми. Що мали на увазі?

      – Я мав на увазі втому, яка накопичилася під час гри і проявилася у конкретних ігрових моментах. Суперник нас пресингував практично всю гру, внаслідок чого ми припустилися багатьох простих помилок. Це дуже прикро, адже дівчата помилялися при виконанні найпростіших елементів. Якщо ці помилки прибрати, рахунок був би зовсім інший.

      – Ваша команда повністю програла першу чверть, однак у двох наступних грала з киянками на рівних. За рахунок чого протягом половини матчу вдавалося стримувати суперника?

      – За рахунок гри у захисті. Нам було важко без високих гравців, адже травм зазнали четвертий і п’ятий номери. Однак слід віддати належне Анні Філатовій, Жанні Лиходід та іншим дівчатам, які самовіддано боролися під щитами.

      – Наскільки серйозні травми у Ляпіної і Кашляк?

      – Валерія Ляпіна підвернула гомілкостоп. Щодо серйозності пошкодження Юлії Кашляк поки що нічого сказати не можу.

      – Чому не грала Аліса Сиромятникова?

      – Вона також травмована. Аліса зазнала пошкодження на тренуванні. Травма у неї така сама, як у Валерії Ляпіної. Однак ми сподіваємося, що у суботній зустрічі з «Орланом» вона з’явиться на майданчику.

      – Як вам дебют Ольги Войтаник?

      – Оцінюю його дуже добре, на четвірку з плюсом. Ольга у команді лише півтора тижні, але у двобої з «Динамо» вона нам серйозно допомогла. Мені сподобалося, як Ольга боролася на чужому щиті. Вона спортсменка з характером. Саме такого гравця нам не вистачало.

      – До завершення терміну дозаявок в Одесі ще будуть новачки?

      – Сподіваюся, що так. Але поки цей гравець не з’явиться у розташуванні команди, його прізвище називати не буду.

      – Чому у своїй селекції «Южна Пальміра» робить ставку на баскетболісток, які вже завершили кар’єру?

      – Ми запросили Юлію Кашляк і Ольгу Войтаник, які довго не грали. Але вони здатні приносити результат. Саме такі гравці нам потрібні. Грали вони чи не грали – не так важливо. Подивіться на ту ж Кашляк. Так, старі травми даються взнаки, але ж і майстерність з досвідом нікуди не зникли. Буквально за пару тижнів Юлія набрала непогану форму, а матч з «Франківськом» провела просто блискуче. Недарма ваш сайт визнав її MVP тижня.

      – Як оцінюєте результати «Южної Пальміри» у другому колі?

      – На мою думку, у другому колі ми виступили задовільно. Хотілось б виграти ще один гостьовий матч. Маю на увазі поєдинки у Луганську і Донецьку, де можна було зачепитися. Але поки що не вийшло.

      – У другому колі «Южна Пальміра» обіграла всіх безпосередніх конкурентів за вихід до плей-офф. Для вас це важливо?

      – Це важливо з психологічної точки зору. Без перемог дуже важко відчути впевненість у власних силах. А без цієї впевненості неможливо вигравати у більш класних суперників. Тому я хочу ще раз висловити вдячність дівчатам, які наполегливо працюють і вірять у запропоновану нами стратегію.

      – Чи можете сказати, що вже звикли до роботи наставника жіночої команди?

      – На всі сто відсотків так сказати не можу. Я вже розповідав, що жіночий баскетбол для мене – зовсім новий досвід. Для того, аби повністю адаптуватися, потрібен час.

11.02.2010
Информация взята с сайта
www.womenbasket.com.ua