Офіційний сайт жіночої УБЛ продовжує підводити підсумки першого чемпіонату новоствореної ліги. Наш черговий співрозмовник – президент «Южної Пальміри» Олександр Тихий. Нагадаємо, у регулярному чемпіонаті одеситки посіли п’яту сходинку, а у «Фіналі восьми» стали сьомими.

1. Як Ви оцінюєте виступ «Южної Пальміри» у першому чемпіонаті жіночої УБЛ?
      – Результати сезону в цілому для нашого клубу вважаю задовільними, а от наше остаточне місце мене не влаштувало. Потрібно зважати на те, що це наш перший сезон, і на його початку ми просто хотіли пограти в баскетбол на пристойному рівні. Інша справа, що ми непогано розпочали чемпіонат, постійно перебували у групі лідерів, тому наші цілі дещо змінилися. Щодо «Фіналу восьми», то він залишив двояке враження. Так вийшло, що переможці виявлялися за результатом лише одного матчу, що, на мій погляд, не зовсім правильно.

      Також були об’єктивні причини, які завадили нам посісти вищу сходинку. Напередодні вирішальних матчів ми недорахувалися Юлії Савєльєвої, яку викликали до табору молодіжної збірної Росії. Крім того через травму до Києва не поїхала Ірина Граненко, якій незабаром доведеться перенести операцію на хрестоподібних зв’язках. Вважаю, що гру з «Донбасом» за вихід до четвірки кращих ми програли саме через коротку лаву запасних. Ще одним вирішальним чинником стала травма Яни Кирницької, якої вона зазнала на 33-й секунді гри. Своїм непрофесійним ставленням до себе і до справи Кирницька підвела команду. Переконаний, що «Донбас» був зручним для нас суперником, ми боролися з ними на рівних три чверті і програли лише через кадрові втрати. Можливо, для перемоги нам не вистачило 5-7 підборів, які б гарантовано зробила Кирницька.

      Звісно, у «Фіналі восьми» ми хотіли замахнутися на більше, тобто на місце у першій четвірці. Щодо подальшої боротьби, то після поразки «Донбасу» команда була надломлена, а до всіх наших негараздів додалася травма капітана команди Аліси Сиромятникової. Натомість «Луганські ластівки» підійшли до зустрічі з нами у бойовій формі. Звичайно, сьоме місце нас не влаштувало, але маємо те що маємо. Це спорт, де без поразок не буває перемог.

2. Чи виправдали сподівання гравці, які прийшли до команди у ході чемпіонату?
      – Почну з Ірини Краснощок, яка в «Южній Пальмірі» є зразком професіоналізму. Ірина щодня самовіддано тренувалася і не зважала на різні обставини. На жаль, не всі наші дівчата відзначилися таким професійним ставленням до баскетболу. Повертаючись до Краснощок, то вона стала справжнім лідером «Южної Пальміри» і однією з найяскравіших баскетболісток жіночої УБЛ. Саме завдяки їй ми здобули чимало перемог.

      Щодо Вікторії Шолохової, то дати однозначну відповідь я не можу. Справа в тому, що вона була серед кращих за статистикою, але команда при цьому не вигравала. Можу згадати лише одну гру, у якій Вікторія зіграла не на особисту статистику, а на команду. Це було у березні, коли на виїзді у драматичній боротьбі ми обіграли «Галицьку академію». Я ні в якому разі не хочу образити Вікторію. Більш того, вважаю її класною баскетболісткою, про що свідчить гра Шолохової у «Фіналі восьми» вже у складі «Динамо».

      Коли ми запрошували Юлію Савєльєву, у нас була інформація, що вона перший номер. Нам був потрібен гравець, який би допомагав на цій позиції Алісі Сиромятниковій. На перегляді ж виявилось, що Юлія дуже непоганий другий номер. Коли зламалася Ірина Граненко, Савєльєва дуже добре її замінила. До неї немає претензій по самовіддачі, відіграла вона дуже добре і я разом з тренерським штабом її грою дуже задоволені.

      У квітні у нас з’явилася молода баскетболістка Ільчишина 1991 р. н. Вона також грає на позиції плеймейкера. Зізнаюся відверто, ми так і не змогли оцінити її потенціал. Дівчина дещо розгубилася, адже до цього виступала у першій лізі чемпіонату ФБУ. Хоча по відгукам Ільчишина є дуже перспективним гравцем, але їй потрібно багато працювати.

      Юлія Лапшинова дуже хотіла грати, адже в «Динамо» вона мала обмаль ігрового часу. До того ж у нас виникла проблема з маленькими гравцями, а вона може закрити будь-яку позицію від першого до третього номера. Та аби адаптуватися в команді їй, як і Діані Матвєєвій, не вистачило часу. Лапшинова дуже досвідчений і розумний гравець, якого я хотів би мати в нашій команді.

      Світлана Колібабчук є вихованкою одеської школи баскетболу. Ми дуже хотіли, щоб кістяк «Южної Пальміри» складали саме одеситки і, повертаючи Світлану до рідного міста з «Козачки», сподівалися, що вона стане одним з лідерів команди. Лише потім з’ясувалося, що Світлана грає в доволі пасивний баскетбол. На майданчику вона здебільшого підігрує партнеркам, не беручи ініціативу у власні руки, хоча на тренуваннях їй немає рівних. Причому так було завжди, де б Колібабчук не виступала. Звісно, що від неї ми очікували більшого, хоча по віддачі до неї жодних претензій немає.

3. Хто з нинішнього складу залишиться у команді у наступному сезоні?
      – Конкретно ми ні з ким не розмовляли, багато що залежить від фінансування. Однозначно можу сказати, що декому доведеться команду залишити. Але переважну більшість дівчат мені хотілося б залишити. Маю на увазі перспективних гравців 1987 р. н. і молодше, ту саму Колібабчук, Кирницьку, Граненко, Сиромятникову, Ільчишину. Хотілося б, щоб і надалі за «Южну Пальміру» виступали Лапшинова і Матвєєва. Можливо, до нас приєднаються Олена Стащук і молодша з сестер Колібабчук. Щодо тренерського штабу, то він у нас дуже молодий. Світлана Колядюк уперше працювала на такому рівні. Раніше вона працювала з дітьми, тим більше з хлопчиками. Я не приховую, що спочатку на посаді головного тренера хотів бачити Ірину Щипакіну. І хоча вона не очолила «Южну Пальміру», на першому етапі серйозно нам допомогла. Особливо це стосується комплектації команди. Саме вона порадила мені звернути увагу на Світлану Колядюк. Я розумів, що у нашого тренера зовсім немає досвіду. За цей сезон вона багато чому навчилася. Чи очолюватиме вона команду в подальшому, говорити наразі рано. Справа в тому, що рівень гравців, які виступають у жіночій УБЛ, зростає, відповідно зростають вимоги і до тренерів. Якщо до наших клубів приходять такі майстри як Краснощок, Ставицька і Гришина, рівень тренера має відповідати можливостям цих гравців.

4. Чи закономірний, на Ваш погляд, остаточний розподіл місць?
      – На мою думку, золоті нагороди динамівки заслужили. Мені відомо, як наполегливо киянки готувалися до вирішальних матчів і як прагнули здобути цю перемогу. Хоча мушу зізнатися, що особисто я не вірив, що «Динамо» зупинить «Дніпро», не дивлячись на підсилення напередодні «Фіналу восьми». Дніпропетровки були зобов’язані брати золото, але всі фахівці звернули увагу на регрес «Дніпра» у ході сезону. Важко говорити, з чим це пов’язано. Якщо на початку сезону дніпропетровки менше 50-ти очок взагалі ні в кого не вигравали, то згодом перемоги давалися їм у значно напруженішій боротьбі. Я дуже радий за свого приятеля Володимира Рижова-молодшого. Бачив, як ретельно він готується до матчів. Йому вдалося створити команду у повному розумінні цього слова. В «Динамо» ніхто не грав сам за себе, всі діяли виключно в інтересах команди. Саме за рахунок цього був обіграний «Дніпро», який укомплектований більш класними виконавцями.

5. Ваша оцінка першого чемпіонату жіночої УБЛ?
      – Звичайно, переважають позитивні емоції. Багато баскетболісток отримали можливість пограти на пристойному рівні і повернулися до великого баскетболу. Подивіться, який вік у більшості гравців «Донбасу». Завдяки УБЛ дівчата змогли отримати додатковий заробіток. Були певні проблеми з організацією змагань, але у дебютному чемпіонаті по-іншому, мабуть, бути не могло. Але в цілому турнір пройшов на нормальному рівні. Гадаю, всі ми разом заклали непоганий фундамент для подальшого розвитку.

6. Чи потрібно у наступному сезоні запроваджувати ліміт на легіонерів і що потрібно змінити в організації турніру?
      – Найголовніше, хотілося б з початку сезону знати календар і чітко його дотримуватися, чого не було у цьому сезоні. Щодо ліміту на легіонерів, то оптимальним вважаю варіант, який існує у чоловічій УБЛ – «4U» або «3u». Все залежить від рівня легіонерів. Якщо до нас їдуть посередності, то краще віддати ці гроші українським дівчатам, які нічим не гірші. Якщо приходять гравці рівня Ірини Краснощок, це приносить користь усім. Не хотілося б, щоб у нас була ліга, де можна заробляти легкі гроші і нічого для цього не робити.

7. Назвіть п’ятірку найкращих баскетболісток жіночої УБЛ.
      – Розігруючою у моїй п’ятірці буде Аліса Сиромятникова. Дуже сподобалися Юлія Яхіна та Олена Гришина. Також хочу відзначити Ірину Краснощок і Вікторію Шолохову.

09.06.2009
Информация взята с сайта
www.womenbasket.com.ua